Почесні доктори

Віталій Шелест
(короткий біографічний нарис)

Віталій Петрович Шелест

Віталій Петрович Шелест народився в 1940 р. у м. Харків. У 1962 р. закінчив із відзнакою Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), отримавши спеціальність фізика. Того ж року поступив до аспірантури Інституту фізики НАН України, а 1963 року його було відряджено до аспірантури Лабораторії теоретичної фізики Об’єднаного інституту ядерних досліджень у м. Дубна (Росія), де 1965 року захистив кандидатську дисертацію "Деякі питання теорії розсіяння в задачі трьох тіл". Від 1966 р. Віталій Петрович працював на посаді заступника директора з наукових питань щойно створеного Інституту теоретичної фізики АН УРСР, де яскраво проявився його як науковий, так і організаторський талант. Неможливо переоцінити особистий внесок В.П. Шелеста в розбудову і становлення цього престижного інституту. 1968 року він захистив докторську дисертацію, а вже 1969 року його обрано членом-кореспондентом АН УРСР. 1974 року В.П. Шелест, із незалежних від нього причин, мусив переїхати до Москви, де і продовжує свій творчий шлях, але й по цей день не пориває зв’язків із Національною академією наук України, зокрема, з Інститутом теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України.

В.П. Шелест є одним із авторів фундаментальних досліджень і розробок у галузі фізики елементарних частинок. Ще в 1964–1965 роках він виконав цикл робіт, пов’язаний із квантово-механічною і теоретико-польовою проблемою трьох тіл. Розгляд нерелятивістської задачі трьох тіл за допомогою теорії збурень (а для ряду моделей і на достатньо строгій основі, без її застосування) дозволив суттєво прояснити одне з основних питань теорії елементарних частинок — питання про аналітичну структуру багаточастинкових парціальних амплітуд розсіювання елементарних частинок.

Разом зі співавторами В.П. Шелест розвинув теорію і ввів рівняння, що описують сильновзаємодіючі елементарні частинки на основі уявлень про кварки. Це дозволило отримати велику кількість співвідношень між сильними і слабкими формфакторами елементарних частинок. Ці роботи отримали розвиток у великому циклі досліджень, у якому було запропоновано релятивістську інваріантну кваркову модель сильно взаємодіючих елементарних частинок. Ця модель відома зараз як модель ефективних кварків. Подальший розвиток теорії дозволив отримати ряд співвідношень між фізичними величинами, які виявились корисними в дослідженні пружного і непружного розсіювання гадронів з урахуванням гіпотези факторизації.

Велику увагу В.П. Шелест приділяв як розвитку нових, так і систематичному аналізові наявних моделей сильновзаємодіючих елементарних частинок, дослідженню глибоких зв’язків між різними структурними моделями, між структурними моделями і моделями взаємодії гадронів. Особливо це стосується партонних моделей, на які покладають великі надії в розумінні природи взаємодії елементарних частинок. Тому його сучасні інтереси пов’язані з пошуками кварк-глюонної плазми у зіткненнях важких іонів.

В.П. Шелест — автор багатьох монографій, книжок, публікацій.

2005 року він став Почесним доктором ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України.