Почесні доктори

ІЗЮМОВ Юрій Олександрович
(короткий біографічний нарис)

Народився 28.05.1933 р. в Свердловську. Доктор фізико-математичних наук (1967). Професор (1969). Академік РАН (2006). Помер 20.07.2010 в Єкатеринбурзі.

Закінчив фізико-математичний факультет Уральського державного університету ім. О.М. Горького (1956) та аспірантуру (1959). Від 1959 р. і до кінця своїх днів працював в Інституті фізики металів (ІФМ) Уральського відділення РАН. У 1960 р. захистив кандидатську дисертацію, в 1967 р. – докторську. Створив і впродовж багатьох років очолював Лабораторію теорії твердого тіла, яка згодом була реорганізована у Відділ математичної і теоретичної фізики ІФМ.

Наукові дослідження стосуються теорії твердого тіла, зокрема її розділів: квантова теорія магнетизму і сильнокорельованих електронних систем, надпровідність, теорія фазових переходів, симетрія магнетовпорядкованих структур, нейтронографія. Разом з колегами заклав теоретичні засади нейтронної дифракції та нейтронної спектроскопії магнетів, створив теорію розсіяння нейтронів в магнетовпорядкованих кристалах, запропонував ефективні методи інтерпретації магнетних структур і спектрів збуджень магнетиків; розвинув теорію розсіяння поляризованих нейтронів на складних магнетних структурах, ввів теорію симетрії (апарат теорії представлень просторових груп) в магнетну нейтронографію, одержав точний розв’язок задачі про дифракцію нейтронів на солітонній ґратці; виконав низку досліджень з теорії фазових переходів в магнетовпорядкованих кристалах на основі феноменологічного підходу; побудував вичерпну теорію магнетовпорядкованих кристалів з домішками, передбачив квазілокальний стан в магнонному спектрі кристала із слабкозв’язаною домішкою. Приклав чимало успішних зусиль для розвитку математичного апарату в теорії магнетовпорядкованих систем, зокрема розвинув зручний варіант діаграмної техніки для спінових операторів, а згодом, і для так званих операторів Хаббарда; запропонував метод твірного функціонала для опису таких систем і сформулював узагальнене наближення хаотичних фаз. Автор понад 200 друкованих наукових праць, у тому числі 16 оглядів з різноманітних питань фізики твердого тіла, надрукованих в УФН, 15 монографій (з них 6 перекладено на англійську мову).

Державна премія СРСР (1986). Золота медаль імені С.В. Вонсовського (2007). Орден Трудового Червоного Прапора (1983). Орден Пошани РФ (2004).

Головні публікації:

  1. Изюмов Ю.А., Озеров Р.П. Магнитная нейтронография. М.: Наука, 1966, 532 с.
  2. Изюмов Ю.А., Медведев М.В. Теория магнитоупорядоченных кристаллов с примесями. М.: Наука, 1970, 271 с.
  3. Вонсовский С.В., Изюмов Ю.А., Курмаев Э.З. Сверхпроводимость переходных металлов, их сплавов и соединений. М.: Наука, 1977, 383 с.
  4. Изюмов Ю.А., Найш В.Е., Озеров Р.П. Нейтронография магнетиков. М.: Атомиздат, 1981, 311 с.
  5. Изюмов Ю.А., Сыромятников В.Н. Фазовые переходы и симметрия кристаллов. М.: Наука, 1984, 247 с.
  6. Изюмов Ю.А. Дифракция нейтронов на длиннопериодических структурах. М.: Энергоатомиздат, 1987, 199 с.
  7. Изюмов Ю.А., Скрябин Ю.Н. Статистическая механика магнитоупорядоченных систем. М.: Наука, 1987, 263 с.