Почесні доктори

ФРАНК-КАМЕНЕЦЬКИЙ Максим Давидович
(короткий біографічний нарис)

Народився 07.08.1941 р. в Горькому (нині Н. Новгород). Доктор фізико-математичних наук (1971). Професор (1979). Дійсний член РАН (1991).

Закінчив Московський фізико-технічний інститут за спеціальністю «біофізика» (1964). 1967 року захистив кандидатську дисертацію, 1971 року – докторську. Протягом 1967–1978 рр. працював науковцем в Інституті атомної енергетики імені І.В. Курчатова в Москві. У 1979 р. очолив лабораторію теоретичної біофізики Інституту молекулярної генетики РАН, в 1989–1993 рр. керував відділом експресії генів цього інституту. У 1967‒1989 рр. працював у Московському фізико-технічному інституті як викладач кафедри молекулярної біофізики, професор (від 1979), завідувач кафедри. Від листопада 1993 ‒ професор Бостонського університету.

Наукові дослідження стосуються біологічної фізики, зокрема фізики ДНК, теорії термічної денатурації подвійної спіралі ДНК (перехід спіраль-клубок), топологічних ефектів в полімерних системах і біологічних молекулах, поліелектролітних властивостей ДНК, процесу надспіралізації подвійної спіралі ДНК, електронно-коливальних спектрів багатоатомних молекул та численних застосувань теорії ДНК в сучасних біотехнологіях. Сформулював детальну теоретичну модель та розробив потужні методи числового розрахунку кривої плавлення ДНК для довільної послідовності нуклеотидів. Досконало вивчив кінетику розкручування ДНК формальдегідом і визначив час життя та ймовірність розкриття пар основ. Вперше розв’язав задачу вузлів і ланцюжків у загальному випадку для полімерів, і зокрема для молекули ДНК. Розрахував (з колегами) ймовірність утворення вузлів для моделі ДНК за допомогою математичної теорії вузлів та методу Монте Карло. Розробив (з колегами) особливо вдалу модель, що дає змогу розраховувати різні властивості надспіралізованої ДНК. Вперше застосував двовимірний гелевий електрофорез для вивчення незвичайних структур ДНК, що формуються внаслідок негативного надспірального напруження. Запропонував (з колегами) велику кількість нових методів дослідження міжмолекулярних триплексів: взаємоміграція, фотофутпрінтинг, електронна мікроскопія. Створив (разом з колегами) оригінальний підхід до розв’язання задачі про внесок стекінгу та парування нуклеїнових основ в стабільність подвійної спіралі ДНК. Автор відкриття (з В. Лямічевим і С. Міркіним) внутрішньомолекулярної потрійної структури ДНК (H-форма). Автор понад 220 наукових публікацій в провідних наукових журналах.

Медаль Менделя Академії наук Чехії за досягнення в галузі наук про життя (2014). Член Американського інституту медичної та біологічної інженерії (2008). Запрошений професор Сколковського інституту науки і технологій (2014). Член редколегій міжнародних біофізичних журналів. Запрошений лектор та керівник секцій на багатьох наукових конференціях.

Головні публікації:

  1. Frank-Kamenetskii M.D., Mirkin S.M. Triplex DNA structures. Ann. Rev. Biochem. 64, 65-95, (1995).
  2. V.V., Potaman V.N., Frank-Kamenetskii M.D. et al. Stability of peptide nucleic acids in human serum and cellular extracts. Biochemical Pharmacology, 48(6), 1310-1313 (1994).
  3. Yakovchuk P., Protozanova E., Frank-Kamenetskii M.D. Base-stacking and base-pairing contributions into thermal stability of the DNA double helix. Nucleic acids research 34(2), 564-574 (2006).
  4. Mirkin S.M., Lyamichev V.I., Drushlyak K.N., Dobrynin V.N., Filippov S.A., Frank-Kamenetskii M.D. DNA H form requires a homopurine–homopyrimidine mirror repeat. Nature 330 (6147), 495 (1987).
  5. Vologodskii A.V., Levene S.D., Klenin K.V., Frank-Kamenetskii M., et al. Conformational and thermodynamic properties of supercoiled DNA. J. Mol. Biol. 227 (4), 1224-1243 (1992).
  6. Ivanov V.I., Minchenkova L.E., Minyat E.E., Frank-Kamenetskii M.D., The B to Ā Transition of DNA in Solution. J. Mol. Biol. 87(4), 817-833 (1974).
  7. Mirkin S.M., Frank-Kamenetskii M.D. H-DNA and related structures. Annual review of biophysics and biomolecular structure 23(1), 541-576 (1994).