Почесні доктори

Вальтер Ґрайнер
(короткий біографічний нарис)

Професор Вальтер Ґрайнер народився у м. Нойнбау в Тюрінґії (Німеччина) 29 жовтня 1935 року. Після закінчення Франкфуртського університету у 1958 році та отримання магістерського ступеня у Технічному університеті у м. Дармштадт він зайнявся докторськими дослідженнями під керівництвом професора Маршалла у Фрайбурзі. Ступінь доктора наук (Ph.D.) В. Ґрайнер отримав у 1961 році у Фрайбурзькому університеті.

Вальтер Ґрайнер

Від 1962 р. до 1964 р. він був професором-асистентом в університеті штату Меріленд (США). У 1964 році В. Ґрайнеру було одночасно запропоновано посаду завідувача кафедри теоретичної фізики у Франкфуртському університеті і Технічному університеті м. Дармштадт та посаду професора Університету Дьюка в Даремі, Північна Кароліна (США). Від 1 січня 1965 року він є професором фізики в Університеті м. Франкфурта-на-Майні. Вальтер Ґрайнер був запрошеним професором в більш як двадцяти університетах світу, зокрема в Єльському Університеті, Університеті Вірджинії, Каліфорнійському Університеті в Берклі тощо.

Проф. Ґрайнер був одним з перших серед нагороджених премією Макса-Борна (Max Born Prize) та медаллю Німецького фізичного товариства і Інституту фізики у Лондоні (IOP) (1974 р.). У 1982 році він отримав премію Отто Гана (Otto-Hahn-Prize), а в 1998 році був нагороджений медаллю Гумбольдта (Humboldt). В. Ґрайнер є почесним доктором багатьох університетів, зокрема Університету Вітвотерсренд (Йоганесбурґ, Південна Африка), Тель-Авівського університету (Ізраїль), Університету ім. Луї Пастера (Страсбурґ, Франція), Нантського університету (Франція), Автономного університету в Мехіко (Мексика), Санкт-Петербурґського університету (Росія) та багато інших.

Проф. Ґрайнер зробив значний внесок у розвиток світової фізичної науки протягом останніх 40 років. Він працює в таких галузях як: ядерні структури (обертально-вібраційна модель, динамічна колективна модель гігантських резонансів, загальна колективна модель, відома як "модель Ґнеусса-Ґрайнера" або "Франкфуртська колективна модель"), протонно-нейтронні деформації та вібрації, передбачення острівця надважких елементів, ядерні молекули), ядерні реакції (теорія власного каналу, передбачення кластерної радіоактивності, бімодальний та суперасиметричний поділ ядер), квантова електродинаміка сильних та надкритичних полів (спонтанний розпад електрон-позитронного вакууму в надкритичних електричних полях, надважкі квазімолекули, дельта-електронна та позитронна емісія у зіткненнях важких іонів). В. Ґрайнер передбачив ударні хвилі в ядрах та колективні потоки у зіткненнях важких іонів при високих енергіях. Протягом останнього десятиліття його увага прикута до дослідження гарячої та щільної ядерної матерії та можливого в ній фазового переходу, розширення таблиці Менделєєва у нових напрямках - дивність та антиматерія, створення щільних кластерів матерії та антиматерії.

Професор Ґрайнер є автором та співавтором більше як 700 публікацій в міжнародних журналах. Його підручники з теоретичної фізики (14 томів) були перекладені на 7 мов. Тритомна монографія з теорії ядра (у співавторстві з Й.М. Айзенберґом) є класичним підручником з ядерної фізики.

Вальтер Ґрайнер був провідним теоретиком серед невеликої групи німецьких фізиків, хто ініціював створення GSI (Товариства з дослідження важких іонів у Дармштадті), що стало однією з провідних лабораторій у світі в галузі ядерної фізики.

Професор Ґрайнер виховав багато молодих фізиків за останні десятиліття. Більше як 40 його колишніх студентів очолюють кафедри та обіймають професорські посади з теоретичної фізики у різних куточках світу.