Почесні доктори

Альберт Тавхелідзе
(короткий біографічний нарис)

Альберт Нікифорович Тавхелідзе, академік РАН (1990 р.), доктор фізико-математичних наук (1963 р.), професор (1965 р.), президент АН Грузії (1986-2005 р р.), завідувач Відділу теоретичної фізики Інституту ядерних досліджень (1987 р.).

Альберт Нікифорович Тавхелідзе

Нагороджений Ленінською премією (1988 р.) за цикл спільних досліджень "Новое квантовое число − цвет и установление динамических закономерностей в кварковой структуре элементарных частиц и атомных ядер"; Державною премією СРСР (1973 р.) за цикл робіт "Фоторождение pi-мезонов на нуклонах"; Державною премією РФ (1998 р.) за створення Баксанської нейтринної обсерваторії та дослідження в області нейтринної астрофізики елементарних частинок і космічних променів; премією Уряду РФ (2001 р.) за розроблення, створення і введення в експлуатацію сильно точного лінійного прискорювача протонів Московської мезонної фабрики.

1987 року в Державному реєстрі відкриттів СРСР було зареєстровано відкриття "Правило кваркового счета Матвеева−Мурадяна−Тавхелидзе". Його було відзначено низкою державних нагород СРСР та Російської Федерації. Ім’я А.Н. Тавхелідзе внесено першим в Книгу пошани ІЯІ РАН (2000 р.).

А.Н. Тавхелідзе − один з засновників і перший директор Інституту ядерних досліджень, який очолював до 1987 року. Він створив засадничі принципи організації Інституту, проектування і розробки ядерно-фізичних експериментальних комплексів, спорудження Московської мезонної фабрики, Баксанської нейтринної обсерваторії та інших наукових об’єктів.

Йому покладено на велику заслугу формування колективу науковців, інженерно-технічних працівників, спеціалістів, визначення основних напрямків наукових досліджень, формування наукової програми Інституту.

А.Н. Тавхелідзе, визнаний у всьому світі як великий учений, є автором більше як 200 наукових публікацій, які вирізняються високим індексом цитування. Більшість з його співавторів, що розпочинали свою діяльність як наукові співробітники, зараз визнані світовою спільнотою як успішні вчені та організатори науки. За основними результатами теоретичних робіт умовно можна виділити сім основних наукових напрямків його досліджень:
− дисперсійні співвідношення і наближені рівняння в квантовій теорії поля (КТП);
− квазіпотенціальний метод в КТП;
− скінчено енергетичні правила сум і дуальність;
− маси ферміонів і явище спонтанного порушення симетрії;
− квантове число – колір, фізична модель адронів як зв’язаних станів кольорових кварків;
− масштабна інваріантність процесів при високих енергіях, принцип автомодельності;
− структура основного стану і незбереження ферміонного і баріонного чисел в калібровочних теоріях.

І в кожному з цих напрямків він отримав фундаментальні наукові результати.

Як організатор науки, А.Н. Тавхелідзе зробив неоціненний внесок у розвиток міжнародних зв’язків Інституту з науковими центрами інших країн. Він створив відому всьому світові школу фізиків-теоретиків. Був членом декількох іноземних академій, учасником Пагвоського руху вчених (Pugwash Conferences on Science and World Affairs).

Сам Альберт Нікифорович в автобіографії так охарактеризував свій шлях у науці:

Как физик я вырос в школе академика Н. Н. Боголюбова - моего наставника и учителя. Пройдя большой путь научной и научно-организационной деятельности, тесно сотрудничал и общался с выдающимися учеными, государственными и хозяйственными деятелями крупного масштаба. Большинство из них - неповторимые личности, люди с огромным жизненным опытом, встречи и общение с которыми были весьма впечатляющими и оказали большое влияние на формирование моей личности

2005 року він став Почесним доктором ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України.

27 лютого 2010 р. академік Альберт Нікифорович Тавхелідзе пішов з життя.