Почесні доктори

Роман Яцків
(короткий біографічний нарис)

Роман Яцків

Професор Роман Яцків народився у Люблінці, Польща (Lublinec, Poland), 8 листопада 1939 року. Після закінчення Свартморського коледжу в 1961 р. він продовжив своє навчання під керуванням професорів Ганса Бете (Hans Bethe)та Кенета Вільсона (Kenneth Wilson) у Корнельському університеті, Ітака, Нью-Йорк. 1966 року отримав звання доктора наук (Ph.D.).

Професор Яцків очолює кафедру Джеррольда Захаріаса на фізичному відділенні Масачусетського технологічного інституту, в якому працює від 1969 р. Він був молодшим науковим співробітником Гарвардського університету (1966 – 1969рр.), запрошеним професором у Рокфелерівському університеті (1977 - 1978 рр.), Каліфорнійському університеті (Лос-Анджелес та Санта-Барбара, 1980 р.) і Колумбійському університеті (1989 - 1990 рр.).

Від 1969 р. до 1971 р. Романа Яцкова було відзначено стипендією Альфреда П. Слоуна (Alfred P. Sloan), а від 1977 до 1978 рр. – пам’ятною стипендією Джона Саймона Гуггенхейма (John Simon Guggenheim). Американське фізичне товариство відзначило професора Яцкова премією з математичної фізики Дені Хайнемана (Dannie Heineman) в 1995 р., а Міжнародний центр теоретичної фізики (Італія) нагородив його в 1998 р. премією та медаллю Дірака (Dirac). Його обрано почесним доктором Турінського університету (Італія), Упсальського університету (Швеція) та Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова (Україна). Він також є членом Американської академії мистецтв і наук, Американського фізичного товариства, Американської національної академії наук та іноземним членом Національної академії наук України.

Професор Роман Яцків зробив значний внесок у теоретичну і математичну фізику. Деякі з його основних результатів спричинили появу нових напрямів у квантовій теорії поля. Квантові аномалії, скорочення яких є наріжним каменем при побудові узгоджених теоретико-польових моделей, включаючи знамениту Стандартну Модель взаємодій частинок та Модель Суперструн, були розглянуті в його (з Дж. Белом) статті (1969 р.), в якій довготривала проблема електромагнітного розпаду нейтральних піонів була нарешті розв’язана. В 1974 р. він розробив функціональні методи обчислення ефективної дії для складених операторів в квантовій теорії поля. Зараз велике зацікавлення викликають топологічні польові моделі, що виникли під прямим впливом робіт Р. Яцкова. Він зробив істотний внесок у дослідження топологічно нетривіальних конфігурацій в різних моделях з калібровними полями, в тому числі в чотиривимірній теорії Янга-Мілса та в тривимірній неабелевій теорії з матерією Черна-Саймонса, де Р. Яцків знайшов зв`язок з двовимірними інтегровними системами. 1976 року він (разом з К. Ребі) відкрив ефект подрібнення ферміонного числа і періодичність вакууму полів Янга-Мілса. 1988 року Р. Яцків та Л.Д. Фаддєєв запропонували новий ефективний підхід до квантування систем зі в`язями, що поліпшує підхід Дірака. Інші важливі результати Р. Яцкова стосуються виявлення прихованих або динамічних симетрій в різних фізичних системах. Його останні роботи присвячені квантовій теорії поля з некомутативною геометрією.

Більш ніж чверть століття діяльність професора Яцкова тісно позв`язана з Інститутом теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова. Він неодноразово відвідував Інститут, виступав з лекціями на конференціях, наукових зборах та семінарах. Його наукова співпраця з науковцями Інституту була плідною, і під його керуванням було виконано декілька спільних дослідницьких проектів.

Окрім великого списку наукових публікацій з теоретичної і математичної фізики, зосереджених переважно на дослідженні у фізиці елементарних частинок, конденсованого стану і гравітації, професор Яцків є також автором семи монографій:

  1. Intermediate Quantum Mechanics (разом з H.A. Bethe [Г.А. Бете]) - ця книга написана під час його навчання в докторантурі, вона витримала три видання і багато перевидань, зокрема в 1997 р. була перевидана як "визначна класична монографія".
  2. Lectures on Current Algebra and its Applications (разом з S. Treiman and D. Gross), 1972, [Лекции по алгебре токов (разом з С. Трейман, Д. Грос), Москва, Атомиздат, 1977].
  3. Dynamical Gauge Symmetry Breaking (разом з E. Farhi [Е. Фархі]) 1982.
  4. Shelter Island II (разом з N. Khuri, S. Weinberg and E. Witten [Н. Курі, С. Вайнберг, E. Вітен]), 1985.
  5. Current Algebra and Anomalies (разом з S. Treiman, B. Zumino and E. Witten [С. Трейман, Б. Зуміно, E. Вітен]), 1985.
  6. Diverse Topics in Theoretical and Mathematical Physics, 1995.
  7. Fluid Dynamics, 2002.

2004 року він став Почесним доктором ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України.