БІНАККЕР Карло
(короткий біографічний нарис)
Народився 09.06.1960 р. в Лейдені (Королівство Нідерландів) в сім'ї фізиків (його італійська мама познайомилась з голландським чоловіком на літній школі в США). Закінчив Лейденський університет із дипломом фізика (1982). 1984 року отримав ступінь доктора філософії з теорії багаточастинкових гідродинамічних взаємодій у колоїдних суспензіях. У шлюбі (1983) благословив його господь чотирма діточками та шістьма внуками.
Після докторантури в Стенфорді та Санта-Барбарі (США) Карло Бінаккер починає працювати в дослідницьких лабораторіях Концерну «Royal Philips Electronics» в Ейндговені (Королівство Нідерландів), де в 1987 р. зробив важливий внесок у відкриття та пояснення квантування провідності в квантовому точковому контакті. За це відкриття в 1993 р. отримав разом зі своїми колегами Хенк ван Хутеном та Барт ван Вайсом премію компанії Royal Dutch Shell.
1991 року Карло Бінаккер повертається до Лейденського університету, де по теперішний час працює в Інституті теоретичної фізики імені Лоренца професором теоретичної фізики. В університеті продовжив свої дослідження з квантового транспорту в наноструктурах, за що був удостоєний премії Спінози (1999) ‒ найвищою науковою нагородою в Нідерландах, а також премій Physica (2003) та AKZO Nobel Science Award (2006) «За піонерський внесок в нанонауку».
Наукові інтереси професора Бінаккера стосуються різноманітних тем. Зокрема, він досліджував властивості електронів на наномасштабних розмірах, спочатку вивчаючи звичайні електрони в напівпровідникових двовимірних електронних газах, потім ‒ безмасові ферміони Дирака в графені та топологічних ізоляторах, а останнім часом ‒ ферміони Майорани в надпровідниках. Він зробив істотний внесок у створення основних концепцій одноелектронного тунелювання кулонівської блокади і шуму в мезоскопічних системах та теорії транспортування у квантовому ефекті Холла; розвинув теорію випадкових матриць, взяту з ядерної фізики, у потужний і універсальний інструмент для вивчення квантового транспорту. Натепер його дослідження стосуються квантових технологій, зокрема знаходження методів застосування мод Майорани в топологічних квантових обчисленнях, у тісній співпраці з лабораторією QuTech Делфтського технологічного університету.
Професор Бінаккер ‒ автор і співавтор понад 350 публікацій, його визнано “Високоцитованим дослідником” в науковометричній базі Web of Science. Як яскравого спікера його часто запрошують виступити з пленарними доповідями на міжнародних конференціях. Його знають як натхненного вчителя і керівника аспірантів і постдокторантів, що приваблює талановитих молодих людей, і з України, зокрема, до його дослідницької групи.
Карло Бінаккер ‒ кавалер ордена Нідерландського лева (2015), член Королівської академії мистецтв і наук Нідерландів (2002), Почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (2018).
Головні публікації:
- Quantum point contacts (with H. van Houten), Physics Today 49 (7), 22 (1996).
- Random-matrix theory of quantum transport, Rev.Mod.Phys. 69, 731 (1997).
- Quantum shot noise (with C. Schönenberger), Physics Today, 56 (5) 37 (2003).
- Andreev reflection and Klein tunneling in graphene, Rev.Mod.Phys. 80, 1337 (2009).
- Search for Majorana fermions in superconductors, Annual Review of Cond. Matt. Phys. 4, 113 (2013).