Doctors Philosophiae Honoris Causa

Ihor Yukhnovsky
(A Brief Biographical Sketch)

Ігор Рафаїлович Юхновський народився 1 вересня 1925 р. на Рівненщині в родині службовців. Українець. У м. Кременці закінчив ліцей. У 1944 році був мобілізований і пройшов воєнними дорогами через Україну, Польщу та Австрію. У 1946 році вступив на фізико-математичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив з відзнакою у 1951 році. Продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі теоретичної фізики під керівництвом А.Ю. Глаубермана

Ігор Рафаїлович Юхновський

Визначальний вплив на становлення І.Р. Юхновського як вченого мали наукові праці та ідеї М.М. Боголюбова. Творчо застосувавши метод кореляційних функцій Боголюбова, І.Р. Юхновський у 60-х роках зробив низку оригінальних досліджень у галузі теорії систем заряджених частинок, логічним завершенням яких стали кандидатська "Бінарна функція розподілу для систем взаємодіючих частинок" (1954 р.) та докторська "Статистична теорія систем заряджених частинок" (1965 р.) дисертації.

1969 року І.Р. Юхновський очолив новостворений у місті Львові Відділ статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР. На його основі у 1990 році засновано Інститут фізики конденсованих систем НАН України.

Сьогодні доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України І.Р. Юхновський є першим заступником голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України; Головою Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань майбутнього; директором Інституту фізики конденсованих систем НАН України.

І.Р. Юхновський створив добре знану у світі Львівську наукову школу статистичної фізики. Ним розроблено оригінальні і потужні методи теоретичних досліджень систем взаємодіючих частинок: метод колективних змінних та метод зміщень і колективних змінних, які дозволили розв`язати серію принципових проблем фізики конденсованої речовини. Ним і його учнями зроблено суттєвий внесок у розвиток теорії рідин і розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ. Останнім часом у полі наукових інтересів І.Р. Юхновського є математичні методи в економіці та розвитку суспільства, проблеми енергетики, проблеми безпеки об`єкту "Укриття" на Чорнобильській АЕС, теорія гетерогенного каталізу і ряд інших стратегічно важливих проблем для держави. Автор близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників, зокрема:

  1. Статистическая теория классических равновесных систем. К.: Наук. думка, 1980 (разом з: М.Ф. Головко)
  2. Фазовые переходы второго рода в методе коллективных переменных. К.: Наук. думка, 1985
  3. Квантово-статистическая теория неупорядоченных систем. К.: Наук. думка, 1991 (разом з: З.А. Гурський)
  4. Основи квантової механіки. К.: Либідь, 1995 (2002 з доп.)
  5. Мікроскопічна теорія фазових переходів у тривимірних системах. Л.: Євросвіт (разом з: М.П. Козловський, І.В. Пилюк)

Лауреат премії АН УРСР ім. М.М. Крилова, Почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України, Почесний доктор Львівського національного університету ім. Івана Франка, кавалер орденів "Знак пошани" (1975 р.), Трудового Червоного Прапора (1985 р.), Вітчизняної війни I ступеня (1985 р.), Відзнаки Президента України (1995 р.), Ордена за заслуги I ступеня (2000 р.), Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (2002 р.). Герой України, кавалер ордена Держави (2005 р.).

Державна і громадська діяльність

1990 року І.Р. Юхновський був обраний депутатом Верховної Ради України. В Парламенті очолював опозицію як Голова Народної Ради. Протягом 1990-1993 рр. − Голова Комісії Верховної Ради з питань науки та освіти, член Президії Верховної Ради. У 1992 р. працював Державним радником України та очолював Комісію з питань науково-технічної політики Державної думи України. У 1992-1993 рр. працював на посаді Першого віце-прем`єр міністра України. 1994 року був вдруге обраний депутатом Верховної Ради України. Протягом 1994-1996 рр. − лідер депутатської групи "Державність". 1996 року за ініціативи І.Р.Юхновського створено Міжвідомчу аналітичну консультативну раду при Кабінеті Міністрів України. У 1998 р. був втретє обраний народним депутатом України, належав до фракції Українського народного руху. Протягом грудня 1999 р. - березня 2002 р. − Голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України. 2002 року був вчетверте обраний до Верховної Ради України за єдиним списком від блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Входить до складу фракції "Наша Україна". Є першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Головою спеціальної тимчасової комісії Верховної Ради України з питань майбутнього, Голова Всеукраїнського об`єднання ветеранів.