ГРАЙНЕР Вальтер
(короткий біографічний нарис)
Народився 29.10.1935 р. в м. Ноєнбау (Тюрінґія, Німеччина). Доктор наук (1961). Професор (1965). Помер 06.10.2006 р.
Закінчив Франкфуртський університет (1958). Ступінь магістра отримав у Технічному університеті Дармштадта (1960). У 1961 р. отримав ступінь доктора наук (Ph.D.) у Фрайбурзькому університеті (науковий керівник ‒ професор Г. Маршалл). У 1962-1964 рр. ‒ професор-асистент університету штату Меріленд (США). У 1964 р. ‒ одночасно завідувач кафедри теоретичної фізики Франкфуртського університету і Технічного університету Дармштадта та професор Університету Дюка (м. Дарем, США). Від 1965 р. ‒ професор фізики Франкфуртського університету. Співзасновник (із В. Зінґером) Франкфуртського інституту перспективних досліджень (2003).
Наукова діяльність пов'язана з дослідженнями теоретичної ядерної фізики і фізики важких іонів, зокрема в таких напрямах, як ядерні структури (обертально-вібраційна модель, динамічна колективна модель гігантських резонансів, загальна колективна модель, відома як «модель Ґнеусса-Ґрайнера» або «Франкфуртська колективна модель»); протонно-нейтронні деформації та вібрації (передбачення острівця надважких елементів, ядерні молекули); ядерні реакції (теорія власного каналу, передбачення кластерної радіоактивності, бімодальний та суперасиметричний поділ ядер); квантова електродинаміка сильних та надкритичних полів (спонтанний розпад електрон-позитронного вакууму в надкритичних електричних полях, надважкі квазімолекули, дельта-електронна та позитронна емісія у зіткненнях важких іонів). Передбачив ударні хвилі в ядрах та колективні потоки у зіткненнях важких іонів при високих енергіях. Протягом останніх років життя його увага була прикута до дослідження гарячої та щільної ядерної матерії та можливого в ній фазового переходу, розширення таблиці Менделєєва у нових напрямах - дивність та антиматерія, створення щільних кластерів матерії та антиматерії. Автор і співавтор понад 700 публікацій. Підручники з теоретичної фізики (14 томів) перекладено на 7 мов. Тритомова монографія з теорії ядра (з Й.М. Айзенберґом) є класичним підручником з ядерної фізики. Понад 40 його колишніх студентів очолюють кафедри та обіймають професорські посади з теоретичної фізики у різних куточках світу.
Премія Макса-Борна (1974).
Медаль Німецького фізичного товариства і Інституту фізики у Лондоні (IOP) (1974 ).
Премія Отто Гана (1982).
Медаль А. фон Гумбольдта (1998).
Почесний доктор багатьох університетів, зокрема Університету Вітвотерсренд (Йоганесбурґ, Південна Африка), Тель-Авівського університету (Ізраїль), Університету ім. Луї Пастера (Страсбурґ, Франція), Нантського університету (Франція), Автономного університету в Мехіко (Мексика), Санкт-Петербурґського університету (Росія) та багато інших.
Головні публікації:
- Greiner W., Neise L., Stöcker H. Thermodynamics and Statistical Mechanics. New York: Springer-Verlag, 1995, 464 p. (Original German edition published by Harri Deutsch Verlag, Frankfurt, 1987).
- Greiner W., Schramm S., Stein E. Quantum Chromodynamics. 2-nd Edition. Berlin: Springer-Verlag, 2002, 572 p. (Original German edition published by Harri Deutsch Verlag, Frankfurt, 1984, 1989).
- Eisenberg J.M., Greiner W. Nuclear Theory. V. 1: Nuclear models (1-st edition, 1970, 476 p., 2-nd edition, 1975, 485 p., 3-rd edition, 1987, 920 p.); V. 2: Excitation mechanisms of the nucleus (1-st edition, 1970, 370 p., 2-nd edition, 1976, 421 p., 3-rd edition, 1988, 516 p.); V. 3: Microscopic theory of the nucleus (1-st edition, 1972, 519 p., 2-nd edition, 1976, 519 p.).
- W. Greiner, B. Müller, J. Rafelski. Quantum Electrodynamics of Strong Fields: With an Introduction into Modern Relativistic Quantum Mechanics. Springer Verlag Berlin Heidelberg (1985) 596 p.